"Три роки нестерпного болю (спогади очевидців)"

Війна... Це слово стало болем у серці кожного українця. Три роки боротьби, втрат, болю та страждань. Три роки незламності, сили духу і нескореності.

У рамках виховної години "Три роки нестерпного болю (спогади очевидців)" до нас завітали внутрішньо переміщені особи, які на власному досвіді пережили початок війни, втратили свої домівки, рятували своїх дітей та близьких від смертельної небезпеки.

Катерина Спічак, переселенка з Миколаєва, поділилася спогадами про перші місяці війни. Разом зі своїми дітьми вона ховалася у підвалі від безперервних обстрілів. Гуркіт вибухів, тремтіння землі, крики та плач дітей – усе це стало частиною її життя. "Ми сиділи у темряві, молилися, чекали... Кожен день був схожий на попередній – страх, голод, холод. Діти запитували: 'Коли це закінчиться?' А я не знала, що їм відповісти..."

Людмила Медведчук із Чорнобаївки, Херсонська область, розповіла про своє нелегке рішення тікати з окупації. Разом із двома маленькими дітьми вона шість днів вибиралася до безпечного місця. "Ми йшли пішки, їхали на попутках, переховувалися у лісах. Діти плакали, просили їсти, а я стискала їх у обіймах і намагалася заспокоїти. Найстрашніше – не знати, що буде далі. Але ми вірили, що дійдемо, що зможемо врятуватися, і це давало сили."

Олена Степаненко з м.Курахове, Донецька область, на власні очі бачила, як ракети руйнують будинки, як за мить зникає все, що було дорогим і рідним. "Два сусідні будинки після вибуху зникли… зовсім… Я знала тих людей, ми разом жили, спілкувалися. І раптом – порожнеча, лише руїни та пил. Це неможливо забути..."

Ці жінки – свідки страшних подій, які змінили життя мільйонів українців. Їхні історії – це не просто спогади, це заклик до кожного з нас пам’ятати, цінувати мир, підтримувати одне одного і ніколи не здаватися. Українці – сильний народ, і попри біль, втрати й труднощі, ми вистоїмо, бо маємо найдорожче – віру, надію і любов до своєї землі.

Гостей заходу запросила бібліотекар Людмила Миценко Під час зустрічі Галина Бевзюк зачитала своє есе "1000 днів війни". Вступну частину виховного заходу провела Платонова Н. М.